Методико-психологічний порадник «Прояви гіперактивної поведінки дитини: ознаки та рекомендації»

Гіперактивна поведінка у дітей часто стає викликом для батьків, педагогів та оточуючих. Така поведінка може бути як природною частиною розвитку, так і свідчити про глибші проблеми, такі як розлад дефіциту уваги гіперактивністю (РДУГ). Ця проблема вимагає розуміння, терпіння та системного підходу. Гіперактивність – це стан, який характеризується надмірною активністю, імпульсивністю, труднощами зосередження уваги та складнощами у виконанні організованих дій. Це може проявлятися як у поведінковому, так і когнітивному аспектах.   Розглянемо деякі ключові аспекти:

• Емоційний рівень: раптові емоційні спалахи, нестабільність настрою, перебивання співрозмовників.
• Когнітивний рівень: труднощі з виконанням та завершенням завдань, які вимагають зосередження, складнощі у слідуванні вказівкам, концентрацією та плануванням дій.
• Фізичний рівень: постійне бажання рухатися, навіть у ситуаціях, де потрібно залишатися спокійним; нетерплячість у черзі чи під час очікування

Для досягнення позитивних результатів в основу педагогічної практики мають бути поставлені:

– накопичення дитиною позитивного досвіду співпраці з дорослим, який її навчає, та взаємодії з однолітками, що надалі, вже у шкільному навчанні, відбуватиметься на більш складному та вимогливому рівні ;

–  формуванні та закріпленні позитивної самооцінки, впевненості дитини у власних можливостях;

–  формуванні позитивного ставлення до шкільного навчання;

–  навчальні завдання повинні бути конкретними та короткотривалими із залученням ігрових прийомів;

–  конструктивними є дії, що підтримують вольове зусилля дитини, концентрацію її уваги;

–  при оцінюванні роботи слід зосередити увагу на тій частині, де дитина досягла успіху;

–  для дітей з ООП , які мають занижену самооцінку, слід застосовувати позитивні стимули, залучаючи для цього й однокласників, що сприятиме встановленню міжособистісних стосунків.

У навчанні гіперактивних дітей головну роль відіграють домашні завдання. Оптимальний режим виконання домашнього завдання: 5-10 хвилин роботи – 5 хвилин перерви. За годину потрібен більш тривалий відпочинок (близько 30 хвилин).

                                                                         Методики для батьків:                                                                                                                            Техніка “тайм-ауту”:  Намагайтеся уникати криків, коли дитина порушує правила, дайте їй час на обдумування своїх дій та можливість заспокоїтися в окремій зоні (3-5 хвилин).Обговоріть з дитиною, як уникнути подібної поведінки. Пояснюйте правила поведінки простими словами, підтримуйте їх стабільність.

Метод винагород:  Винагороджуйте дитину за виконання завдань та дотримання правил (наклейки, похвала). Встановіть систему балів, які дитина може обмінювати на привілеї (наприклад, додатковий час на ігри).

Режим та організація: Застосовуйте чіткий розпорядок дня (підйом, їжа, заняття, відпочинок). Регулярний сон і харчування допоможуть стабілізувати поведінку. Використовуйте візуальні підказки: графіки, малюнки із завданнями. Заохочуйте фізичну активність, яка спрямована на витрачання надлишкової енергії. Використовуйте ігри для розвитку уваги, терпіння та самоконтроль.

Гіперактивність – не вирок, а особливість, з якою можна ефективно працювати. Правильне стимулювання учнів з ООП до діяльності, спілкування і поведінки сприяє їх адаптації інклюзивному середовищі та подальшій успішній соціалізації. Головне – спільні зусилля батьків, педагогів і фахівців, терпіння та систематична     підтримка є ключем до успішного подолання труднощів.

          Пам’ятайте: дитині потрібна не лише дисципліна, а й любов, розуміння та віра у її здібності!