Негативна інтервенція батьків
|
Батьківське послання дитині
|
Наслідки для дитини
|
Альтернатива у вихованні
|
Примус
|
«Ти сама не можеш! У тебе немає власної волі, контролю, досвіду, розуму, а в мене є! А тому я замінюю твою внутрішню волю своєю»
|
У душі дитини виникає внутрішній конфлікт, у неї розвивається покірність, потреба в постійному контролі, мазохізм — звичка страждати й терпіти
|
Чітко окреслювати власну батьківську позицію, проявляти належну батьківську владу — визначати та приймати почуття дитини
|
Присоромлення
|
«Ти погана, нестерпна, я бачу тебе наскрізь, від мене нічого не приховаєш. Усі твої бажання та дії аморальні»
|
Особистість дитини розщеплюється, вона починає проявляти девіантну поведінку
|
Приймати дитину такою, як вона є — з усіма недоліками та позитивними рисами
|
Покарання й насилля
|
«Я зроблю тобі боляче, принижу за те, що ти змусила мене хвилюватися, нервувати, тривожитися. Я виміщу на тобі своє розчарування, оскільки боюся почуватися поганим батьком. Я хочу, щоб ти назавжди запам’ятала, наскільки погано вчинила»
|
Дитина стає агресивною, у неї з’являються поведінкові тенденції насильника, формується жертовно-мазохістська модель особистості. А відтак дитина стає віктимною чи співзалежною
|
Визначати межі, обговорювати проблемні ситуації, домовлятися та за потреби йти на компроміси
|
Погрози
|
«Якщо не слухатимешся, ми тебе полишимо, відмовимося бути твоїми батьками. Тільки хороші діти заслуговують на те, аби про них піклувалися, а ти не заслуговуєш»
|
Тотальна недовіра та знецінення. Дитина схильна до віктимності чи співзалежності, у неї з’являються суїцидальні нахили та фобії
|
Привласнювати батьківську позицію і владу, зберігати спокій, бути упевненими та непохитними під час прийняття рішень
|
Обмеження
|
«Тобі всього вистачить. Ліпше, щоб у тебе було менше іграшок/цукерок/друзів. Тобі не потрібно їх так багато»
|
У дитини виникають залежності, вона вчиться маніпулювати
|
Створювати умови для насиченого життя дитини
|
Критика
|
«Ти не знаєш, де помилилася, у чому невміла й неспроможна»
|
Дитина стає залежною від чужої думки. У неї розвиваються перфекціонізм, фобії, тривожність
|
Навчати дитину об’єктивно оцінювати власну діяльність — формувати адекватну самооцінку
|
Вказівки
|
«Ти не можеш визначити, чим тобі зайнятися, що відчувати, як поводитися»
|
Дитина стає інфантильною, пасивною, залежною та покірною, або навпаки демонструє бунтівну поведінку. Відбувається соціальна дезадаптація та маргіналізація її особистості
|
Давати дитині змогу хотіти та обирати
|
Приниження
|
«Власним невдоволенням я принижую і залякую себе, аби я звільнився від болю і тривоги та заспокоївся, а ти почувалася винною»
|
У дитини формується низька самооцінка та жертовність. Вона схильна до гіперконтролю, насильства, садизму
|
Ставитися з повагою до дитини
|
Похвала як зворотний бік критики
|
«Я помічаю тебе лише тоді, коли ти чемно поводишся. Коли ти робиш щось хороше, то це тішить мене»
|
Дитина стає залежною від зовнішніх оцінок, у неї з’являються фобії, розвивається істеричність і нарцисизм
|
Цікавитися, запитувати, давати дитині змогу самостійно оцінювати власну поведінку та вчинки
|
Ігнорування
|
«Коли ти погано поводишся, я тебе ігнорую. Я хороший батько, а ти погана дитина, тому будеш страждати, доки не вибачишся»
|
У дитини розвиваються пасивна агресія, конформізм, істеричність, маніпуляції, інфантильність
|
Проявляти власні почуття
|
