Профілактична робота з батьківською громадськість щодо стабілізації емоційних станів, розвитку психологічної гнучкості, стресостійкості дорослих.
З дітьми важливо говорити про надзвичайні ситуації для того, щоб інформація, яку вони можуть отримати під час тренування та навчання щодо попередження виникнення різного роду надзвичайних ситуацій, не шокувала й не травмувала їх. Дітям потрібно наголошувати, що всі негаразди тимчасові. Розмова має бути спокійною, без підвищення голосу чи різких висловлювань. Якщо дитина задає питання, у жодному випадку не можна їх лишати без відповіді. Не отримавши пояснення про те, що турбує, дитина може дофантазувати, зробити хибні висновки з почутого на вулиці, побачено по телевізору або в інтернеті.
Підготовка робить стрес дитини «керованим», виводить зі стану травматичної безпорадності та вразливості. Варто протиставляти тривозі продуктивні дії, злагоджений та багаторазово відпрацьований алгоритм дій додає впевненості, робить ситуацію контрольованою для дітей і для та дорослих.
Окрім того, дорослі мають розмовляти з дітьми про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоби «натренувати м’яз безпеки» (Світлана Ройс), відчувати свою силу в будь-якій складній ситуації й почуватися захищеними.
У роботі радимо використовувати посібник Світлана Ройз «Супергерої безпеки», у якому містяться рекомендації для батьків, як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій.
У посібнику психолог пропонує алгоритм підготовки дітей до потенційних надзвичайних ситуацій, який складається з трьох пунктів:
-
теоретичні відомості та пояснення, навіщо це потрібно;
-
залучення до гри-тренування;
-
закріплення у тренувальній дії.
Зокрема, у посібнику вміщено інформацію щодо того як вчити дітей зустрічати проблеми, підготувати до звуку тривожних сирен, можливих природних катаклізмів, що робити, якщо вони застрягли в ліфті, та як правильно донести до дітей інформацію про валізку безпеки.
Дорослі знайдуть у посібнику відповіді на питання:
– як безпечно говорити з дітьми про надзвичайні ситуації, щоби вони відчували себе захищеними;
– чому про це важливо розмовляти;
– з чого почати;
– чим відрізнятиметься розмова залежно від віку.
