Рекомендації батькам у ситуаціях, коли підлітки проявляють суїцидальні тенденції або відчай

На сучасному етапі розвитку суспільства ми можемо спостерігати багато чинників, які впливають на виникнення суїцидальних тенденцій серед дітей, підлітків та молоді. Тому важливим аспектом є створення атмосфери високої духовності, поваги до особистості та її внутрішнього світу. Зокрема діти повинні відчувати турботу і потрібність як рідним, так і соціуму в цілому. Адже ні одна людина не хоче померти, вона хоче лише втекти від деяких обставин, які вважає нестерпними. Батькам потрібно демонструвати свою любов дітям, підтримувати їх самостійні прагнення та суворо не судити, адже саме це веде до підвищення самооцінки, особистісного зростання та успішності власної життєдіяльності. Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід своєчасно вжити належних заходів, щоб запобігти фатальним наслідкам.

Рекомендації батькам у ситуаціях, коли підлітки проявляють суїцидальні тенденції або відчай:

• Слід відмовитись від наказового та авторитарного тону під час спілкування з дитиною;

• Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;

• Серйозно поставтесь до всіх погроз зі сторони дитини не ігноруйте їх;

• Поясніть, що самогубство не ефективний спосіб вирішення проблеми;

• Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі.

• Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину.

• Говоріть з дитиною на рівних; не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, бо це може відштовхнути дитину.

• Зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми.

• Не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові: використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

• Проявляйте щире співчуття та інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні.

• Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми.

• Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей, які можуть завдати їй болю.

• Дайте можливість вашій дитині знайти власні відповіді, навіть тоді, коли ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

• Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може змусити вас почуватися  безпорадним, але необхідно пам’ятати, що ваша дитина має знайти власний вихід із проблемної ситуації.

• Обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідні вісім обіймів на день.

• Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість із власним індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами.

• Покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана.

• Якщо ви не знаєте, що казати, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

 

Ніколи не варто забувати, що суїцидні настрої у підлітків є наслідок недостатньої уваги дорослих до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі у дорослих.

Доктор Тіна узагальнила основні мотиви підліткових самогубств. Тож суїцидальні реакції можуть виникати:

• за мотивом «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;

• за мотивом «крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);

• за мотивом «синдром Вертера» – одразу після публікації роман Й. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 р.) викликав хвилю самогубств серед молоді. Тому наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера. Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

 

Важливо знати

Що необхідно знати про підлітковий суїцид, щоб вчасно надати допомогу? Тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори: 

• розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо);

• надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка;

• захоплення кумирами, які вчинили самогубство;

• прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду;

• дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї;

• соціальна ізоляція; депресивний стан; виникнення на тілі поранень;

• відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

• втрата інтересу до звичних видів діяльності та навчання і, як результат погіршується успішність;

• незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;

• погана поведінка у навчальному закладі;

• незрозумілі дії або такі, що часто повторюються зникнення з дому і прогули;

• збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотичних речовин;

• інциденти із залученням правоохоронних органів;

• будь-які раптові зміни у поведінці і настроях;

• нехтування своїм зовнішнім виглядом;

• прощання, розмови чи жарти про бажання померти;

• повільна, маловиразна мова;

• амбівалентність, подвійність емоцій;

• безпорадність та безнадійність;

• присутність переживання горя, надмірні побоювання або страхи, почуття провини чи відчуття невдачі, поразки;

• неуважність та розгубленість;

• страх невдачі, почуття неповноцінності, негативна самооцінка, соматичні скарги;

• агресивна поведінка, надмірна самокритичність;

• втрата властивої для дітей енергії;

• порушення сну, зміну апетиту або ваги.

 

Крім того, важливо пам’ятати:

1.Суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, що роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути.

2.Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику.

1. Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка.

2. Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості.

3. Думки про самогубство можуть минути, людина може повністю позбутися їх. Суїцидальні думки – не вирок.

4. Відкрите обговорення підлітком своїх проблем і відчуттів може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити.

5. Рідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

 

У випадку якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити таке: 

• Першим кроком у запобіганні самогубству завжди буває встановлення довірчого спілкування.

• Батькам слід подолати власний страх перед бесідою з дітьми.

• Діти в стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі, тому іноді дієвішою є невербальна комунікація: жести, дотики тощо.

• Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її, тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо. Увага!

 

Література

1. Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення / Методичні рекомендації. – К.: ТОВ «Агентство «Україна»

2. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій проблемної особистості/В. Рибалка.-: Шк. Світ,2009.-128с.-(Бібліотека «Шкільного світу»)

Інтернет джерела https://ns-plus.com.ua/2019/06/01/dytyachyj-ta-pidlitkovyj-suyitsyd-yak-zapobigty-ta-dopomogty/

https://sites.google.com/site/kolegium20a/poradi-batkam-1/materialibatkivskihzboriv14112013r