Що таке ВІЛ та СНІД?
ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини
ВІЛ-інфекція – це стан організму людини, у крові якої наявний вірус. ВІЛ-інфекція протікає протягом багатьох років. Якщо ВІЛ-інфекцію не лікувати, то через 6-10 (іноді до 20) років імунітет – здатність організму протистояти різним хворобам, поступово знижується і розвивається СНІД – синдром набутого імунодефіциту.
Перша інформація про синдром набутого імунодефіциту (СНІД) з’явилася в середині 80-х років минулого століття, коли лікарями було виявлено невідоме до того моменту захворювання, при якому дорослі люди страждали від імунодефіциту. До того часу такі симптоми траплялися лише як вроджена вада недоношених новонароджених дітей. Лікарі встановили, що у цих хворих зниження імунітету – імунодефіцит – був не вродженим, а набутим у зрілому віці.
Тому хворобу в перші роки після її виявлення стали називати СНІДом – синдромом набутого імунодефіциту.
Відомі на сьогоднішній день методи лікування (високоактивна антиретровірусна терапія або ВААРТ) дозволяють людині з ВІЛ-інфекцією (ВІЛ-позитивному/ній) зберігати нормальний рівень імунного захисту, тобто запобігають виникненню СНІДу протягом багатьох років.
Таким чином, лікування надає ВІЛ-позитивній людині можливість прожити довге та повноцінне життя. Людина залишається ВІЛ-позитивною, але СНІД в неї не розвивається. За умови лікування також знижується ризик передачі вірусу.
Механізм дії вірусу такий: потрапляючи в організм, ВІЛ вражає певну категорію клітин, які мають на поверхні так звані CD4-рецептори. До них належать імунні клітини: Т-лімфоцити та макрофаги, а також клітини мікроглії, які належать до нервової тканини. Основний ефект вірусу виявляється на стадії СНІДу та полягає в тому, що імунна система стає слабшою, тобто розвивається імунодефіцит: людина стає вразливою до багатьох інфекцій, які називають опортуністичними (супутніми). До опортуністичних інфекцій належать: пневмоцистна пневмонія, туберкульоз, кандідоз, оперізуючий лишай та ін.
Лікування ВІЛ-інфекції розпочинають, коли концентрація вірусу у крові різко збільшується або в одному мілілітрі крові залишається менше двохсот клітин (Т-хелперів), які протидіють інфекції. До цього моменту імунна система ВІЛ-позитивної людини успішно протистоїть різноманітним захворюванням і необхідності у прийомі ліків немає.
Як передається ВІЛ?
ВІЛ передається виключно за умови, коли в організм людини потрапляють рідини, які містять вірус.
В організмі людини є чотири рідини, через які передається ВІЛ: кров, сперма, вагінальні виділення, грудне молоко. Вірус передається, лише якщо певна кількість рідини зі значною концентрацією вірусу потрапляє безпосередньо в кров.
Існує лише три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:
Як не передається ВІЛ?
ВІЛ не передається при звичайних побутових контактах з людьми. Цей факт доведено науковими дослідженнями, медичною практикою та багаторічним досвідом мільйонів людей. Неушкоджена шкіра є нездоланним бар’єром для вірусу. Тому ВІЛ не передається через рукостискання та обійми.
Вміст вірусу у слині є незначним. Тому ВІЛ не передається через поцілунок.
Недостатньо вірусу для його передачі ані в сльозовій рідині, ані в поті, ані в сечі, ані в калі. Більше того, речовина, яка міститься у цих субстанціях (лізоцим), здатна зруйнувати зовнішню оболонку вірусу і зробити його неактивним. Тому ВІЛ не передається при спільному користуванні ванною та туалетом.
В травному тракті вірус гине, і якщо рідина, що містить вірус, потрапляє в шлунок людини, зараження не відбувається. Тому ВІЛ не передається при спільному використанні столових приборів та посуду.
Вірус швидко втрачає життєздатність під впливом дії факторів навколишнього середовища – ультрафіолету, високої температури тощо. Тому ВІЛ не передається через повітря, при спільному користуванні меблями, телефонною слухавкою та ін.
ВІЛ не передається через укуси комах та тварин. Наприклад, комар не може бути джерелом зараження, тому що при укусі він упорскує людині не кров попередньої жертви, а власну слину.
Джерело: www.antisnid.org.ua
